fbpx

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя

Ми вже давно не запрошуємо зірок на формальні інтерв’ю з банальними питаннями, на які вони відверто втомились відповідати. Натомість ми зустрічаємось за філіжанкою кави та чашою з темами та літературними цитатами, з якої наші герої наосліп обирають напрямок бесіди. 

Нашим першим гостем у новому році став композитор та піаніст-віртуоз Євген Хмара. З ним ми поговорили про те, чи існує в житті призначення, в яких галузях він спробував свої сили, поки остаточно не присвятив себе музиці, яких традицій у сім’ї та вихованні дітей він притримується разом з дружиною — співачкою Дарією Ковтун (ODARA) та які стійкі моральні принципи допомагають досягати мети.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 1

«Порядна людина – це та, яка робить підлості без задоволення»

У кожному з нас живе темна та біла сторона. І важливо для себе визнавати, що цей темний бік є. Кожен намагається в соціумі бути білим, пухнастим, добрим і дуже часто люди, які вірять у чистий соціум, виявляються тиранами вдома. Але все тримається на енергії: є день – ніч, чорне – біле. Насправді, без чорного ми б не розуміли, що таке біле. Діти, до речі, та їхнє сприйняття світу яскравий тому приклад.

Якщо говорити про порядність, то для мене це, мабуть, культура у правильному розумінні цього слова. Є фактори, які у мене викликають агресію та обурення — наприклад, ситуації за кермом. Якщо водій хоче порушити правила, він може це зробити, але нехай не створює проблем іншим. Наприклад, коли йде потік машин, а комусь аж так треба з третього ряду повернути праворуч та ще й без увімкнення поворотника — то вибачте, це хамство.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 2

У роботі я буваю різкий, коли йде активна підготовка проекту або у день концерту. Зараз наведу аналогію. Є муха, яка швидко літає, і ми, люди, вважаємо, що вона має суперреакцію. Тепер переносимося на равлика: для нас він суперповільний, але цілком можливо, що ми для нього ті ж мухи зі стрімкою реакцією. Так ось іноді в день концерту мені здається, що всі довкола повільно думають, їздять, переміщуються, бо моя активність мозку настільки висока, що, розуміючи обсяг завдань, я скрізь тільки літаю.

Мені легше, коли я сам керую усім процесом під час підготовки до великого шоу. Інструментальна музика – це якась енергоінформаційна субстанція, в якій є куплет і приспів, закладена історія. Взяти, наприклад, “Маленьку історію” з першого альбому. Це немолода пара, яка приходить до кав’ярні. Вони давно нікуди не виходили, тому отримують насолоду від того, що сидять за столиком. Згодом вони переносяться у минуле, коли молодими на Подолі, у дворику під дощем танцювали танго. Картинка знову повертається до цього кафе: вона плаче, у нього трусяться руки, вони розуміють, як швидко життя минуло. І так я можу розповісти більшість своїх композицій. Тому, коли я робив шоу, я розумів кожен звук, про що кожен оберт музики, щоб зуміти розповісти цей сюжет. Це було не вигадане, не нав’язане, можливо, саме тому на сцені вперше мені було легко та комфортно.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 3

Я намагаюся пробачати образи. Безперечно, є різні підлості, але я намагаюся відпускати. Образа – це твоя проблема, а не іншої людини. Ти сам із цим живеш. Ти сам у себе забираєш здоров’я, коли ображений. З образою ви самі себе занурюєте у становище, з якого важче вилізти, ніж якби ви визнали все одразу, переварили і пішли далі. Тому припиняйте спілкування з кривдниками, не тримайте образи і йдіть далі, а вищі сили все розсудять.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 4

Родинні традиції

На Різдво ми маємо традицію їхати до найстаршого в нашій родині – дідуся Даші. Йому 84 роки, він живе у Полтавській області. Для Даші це певне місце сили, вона там провела своє дитинство, їй там дуже добре. А дідусь — великий мудрець по життю, у ньому є прийняття всіх і вся. І дуже круто збиратися на Різдво та розуміти, що за столом сидить 4 покоління: наші діти, ми, батьки Даші та дідусь.

На інші свята, навіть на Новий рік, у нас особливих традицій немає. Як правило, ми цими днями працюємо, але цього року залишилися вдома. Для нас свято може бути щодня, не обов’язково чекати на вихідний, щоб поїхати з дітьми, наприклад, на ковзанку. Так само, як не треба чекати 8 березня, аби подарувати дружині квіти.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 5

В моїй сім’ї ми завжди їли за одним столом, тож і зараз ми дітей привчаємо до такої традиції. У нас немає такого, що всі сидять разом їдять, а хтось один біля телевізора з тарілкою. Інакше у нас просто бути не може. Якщо вже біля телевізора, то разом. Але все одно, це не дуже гарна звичка, тому ми намагаємося не проводити багато часу з дітьми біля екранів.

Музика

Музика є частиною нашого життя. Для мене вона – не робота у звичному розумінні, з 9 до 18 за нормованим графіком. Безумовно, від великої кількості музики можна втомлюватися, але загалом вона звучить у нас постійно. Ми багато вдома з дітьми виступаємо, готуємо навіть міні-концерти нашим квартетом. Малий грає на укулеле, дочка — на губній гармошці, я з гітарою в руках, а Даша співає. Ну чи Даша з гітарою, а я на клавішах!

Напередодні свята Святого Миколая дитина замовила у подарунок «гітару з паличкою». І я давай розбиратись, що він мав на увазі. Виявилося, що син захотів такий інструмент, «на якому дівчатка грають у тата у колективі». А у мене струнний квартет. І в результаті цією «гітарою» виявилася скрипка, яку під ялинку слухняно й приніс Святий Миколай.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 6

Те, що наш син музичний – це факт. Я провів би паралель між двома дітьми: Коля більше схожий на мене у дитинстві, а Віра – на Дашу. Для мене з дитинства питання інструментальної музики сприймалося зовсім в іншому розрізі. Для багатьох, поки вони не почують слова в пісні, це не музика. А я завжди чув всю розкладку, навіть ще не розуміючи, як називаються всі ті інструменти. Коли в мене з’явився перший металофон, який мені подарувала бабуся, де ноти – металеві платівки, я грав на них чайними ложечками, я намагався повторити мелодію на слух. Причому не лише основний мотив, а й побічні звуки, що виникали. А ось для Віри важливе слово. Коля, наприклад, у два роки в турі виходив з нами на сцену та співав «Червону Руту» ідеально чисто, але при цьому без жодних інтонацій та чуттєвості. А Віра одразу в ноти не попадала, але для неї важлива ця мелодія слова.

Призначення

Я не можу сказати, що все у моєму житті завжди йшло гладко. Я почав працювати з 15 років. Працював піаністом у готельних ресторанах. І коли в мене було багато різних робіт у музиці, що я взагалі нічого не встигав (вранці, вдень, ввечері та вночі я міг грати зовсім у різних готелях та ресторанах), я іноді дивився на всі ці зароблені гроші та розумів, що я не те, що квартиру не куплю, навіть машину навряд зможу придбати. Тому я пробував себе в інших галузях. Наприклад, був в момент, коли мені запропонували займатися промисловими клеями. Я навіть почав вивчати специфіку та хімію цих клеїв, але у мене було настільки сильне відторгнення від усього цього, що аж руки тремтіли. Врешті я відмовився від тієї роботи, бо не міг пересилити себе.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 7

Ще в мене був досвід, коли я протягом 9 місяців працював морозивником. Робив натуральне морозиво на молоці та вершках, відвантажував сотнями кілограмів, змішував різні смаки, фасував по 3 кг у лотки, щоб воно виглядало дуже красиво та відправляв у морозильник. У цьому була своя творчість, можна було експериментувати. Коли я прийшов у компанію, в асортименті було не більше десяти смаків, а через дев’ять місяців їх стало близько п’ятнадцяти, бо я тоді вигадав манговий сорбет. Це зараз норма, а тоді, що таке сорбети, мало хто розумів. Найбільше запам’ятався мені лимонний сорбет. Його приготування було нестерпним! Лише уявіть собі: я брав 50 лимонів, зрізав капелюшок, акуратно ложечкою виколупував начинку і залишалися пустушки-лимонки, які я ставив у холодильник. Лимонну м’якоть відправляв на блендер і соковитискач, щоб одержати сік. Пустушки замерзали, ставали як вазочки, в які я насипав вже готове морозиво і закривав капелюшком. Виходив оригінальний ресторанний сорбет повністю ручної роботи. Потім у мене з’явився грейпфрутовий сорбет, манговий, журавлинний, ківі, згодом я почав експериментувати зі страчателлою та щербетом.

Я позасистемна людина: я ніколи не міг їздити на 9 ранку на роботу, а багато де це вимагали. Тому через два місяці я підняв бунт на виробництві, поговорив із власником, сказав, що так рано мені немає сенсу приїжджати, адже я і так добре справляюся із завданням. Ми домовилися, що якщо я хоч раз облажаюсь, то всю партію (а це близько 50 кг морозива) я оплачу самостійно. В результаті я приходив та йшов з роботи коли хотів, морозиво завжди було на найвищому рівні. А піти з тієї посади вирішив, коли зрозумів, що це все ж не моє, я не отримую від морозива такого задоволення, як від музики.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 8

Книжки

Зізнаюся, останні п’ять років життя у мене практично немає часу читати книги. Все, що я читаю – це дитячі казки дітям перед сном. 

З дітьми я дуже рекомендую перечитати Кіплінга. У нього взагалі своя історія: він втратив дочку і складав ці чарівні сюжети, вже не будучи поряд з дитиною, але всі історії присвячував їй. Я вважаю його геніальним автором дитячої літератури.

Дорослим я порадив би почитати базову книгу тієї релігії, в яку вірите. Християнину — розпочати з Біблії, юдею — з Тори тощо. Це коріння, це витоки, і кожен із нас насправді їх дуже добре відчуває.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 9

У моєму житті, книгою, що змінила свідомість, став Вадим Зеланд «Трансерфінг реальності». Хоча дуже релігійні люди не сприймуть цієї літератури до кінця. Кожен має обирати ту літературу, з якою резонує твоя душа.

«Може, причин почуватися нещасливим в мене і немає, та щастя це, чомусь, не приносить»

Щастя для кожної людини своє. Говорячи про щастя, я знаю дуже багато людей, які забезпечені настільки, що навіть важко уявити, а вони нещасні.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 10

Хочу зробити невеликий флешбек на 20 років тому. Це мої 10-13 років. Тоді відчуття щастя було абсолютно тотальним, дивним, адже попереду Новий Рік, а це означає, що буде можливість з’їсти бутерброд з ікрою або смажену курку, яка готувалась не частіше, ніж раз на місяць. І ти цьому неймовірно радієш! У мене навіть цукерки «Рачки» асоціюються зі святом. Тобто, в мене в дитинстві не було жодних амбітних мрій, і було відчуття щастя. І щоб зараз відчувати щастя, потрібно не забувати про ці витоки, насолоджуватися дрібничками щодня, відчувати радість тут і зараз.

Є люди, які не можуть відчути все у цьому світі, але при цьому вони частіше щасливіші, ніж ті, у яких є абсолютно все. Я проводжу концерти двічі на рік для особливих дітей — приходять діти, які не бачать, не чують, із ДЦП чи синдромом Дауна, аутисти. Коли ці діти пишуть мені записки на сцену — це один із видів нашого спілкування — я дивуюсь, наскільки фантастичні речі там написані. Дуже сподіваюся, що в цей момент хоча б 1% ненадовго відвернеться від читання, подивиться навколо і подякує Богові за те, що має.

Зараз не про це: Євген Хмара про досвід на виробництві морозива, виховання дітей та суть щастя 11

Фото: Анна Дворянець

Читай нас в Google News
Підписатися
23-59