Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали

“Зараз не про це”, – говоримо ми героям нашої рубрики, які звикли у всіх інтерв’ю розповідати про творчість, нові проекти та досягнення на професійній ниві. Ми ж пропонуємо їм відволіктися від робочих справ, розслабитися та обговорити невластиві, філософські або іронічні теми, які вони обирають наосліп, витягуючи їх з нашої вази «на удачу».

Першим героєм нового сезону рубрики став прем’єр Національної опери України Олександр Стоянов. За чашкою кави у кондитерській-бібліотеці SweetBook в готелі Riviera House він розповів нам, що стимулювало його досягти перших успіхів у балеті, чому день народження дружини Катерини Кухар вони вже 10 років поспіль відзначають у Франції, які риси характеру є проблемою розвинених країн та яким був улюблений серіал його дитинства.  

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 1

Техніка/технології/техноманія 

Якщо говорити про “чоловічі слабкості”, мені більше подобаються автомобілі чи, наприклад, годинники. Я не дуже хворію технікою. Створення нових технологій, безумовно, важливий напрямок для нашої країни, але я вважаю, що це усе створюється для дітей – для того, аби вони розвивались самі та проектували щось нове. А от старшому поколінню (до якого я себе вже частково відношу) хочеться жити красиво, комфортно та легко, чого б це не стосувалось. Я у ґаджетах не дуже розбираюсь, зізнаюсь чесно. От сьогодні ми були в гостях у друзів і я не знав, як увімкнути їхній телевізор! 🙂 Там було два пульти, під’єднані до різних пристроїв, тому я не зміг розібратись. 

Якщо зараз дітям суворо забороняти користуватись телефоном, планшетом та комп’ютером, то у майбутньому їм буде складніше освоїти технології. Наші діти сидять у телефонах і, звісно, вміють краще за нас користуватись усіма програмами – що донька, якій всього 5 років, що син, якому 11. Донька навіть нічого не друкує на клавіатурі, вона просто надиктовує і самостійно знаходить в інтернеті усе, що їй потрібно. А син нещодавно малював проект будинку олівцем на папері. Я йому запропонував спробувати зробити 3D-ескіз за допомогою спеціальної програми на комп’ютері, та спробувати себе справжнім архітектором. Чому ні? Можливо йому це сподобається і він заглибиться у це заняття. Я вважаю, що навіть дрібні захоплення дітей потрібно заохочувати та розвивати. Принаймні, мої батьки саме так і робили.

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 2

Коли мені було 17 років і залишався рік до закінчення хореографічного училища, а я не був до кінця певен, що балет стане моїм призначенням, тато мені сказав: “Якщо ти після випуску станцюєш три спектаклі й у кожному будеш виконувати головні партії, я подарую тобі машину”. Це був нереальний стимул! У мене все вийшло, я станцював три спектаклі, де виконував головні партії, і батько дійсно подарував мені авто Mazda. До речі, воно частково допомогло мені підкорити серце Каті, але це вже зовсім інша історія… 🙂

Свята 

Я не прихильник “дорослих” вечірок, куди дітям вхід заборонений. Тому в нашій родині дитячі свята не дуже відрізняються від дорослих. До речі, мій день народження, який я святкував зовсім недавно, ми також влаштували у дитячому стилі. Були запрошені аніматори, які розважали малечу зранку до самого вечора, а дорослі поряд смажили шашлик. Тим більше, день народження – це сімейне свято. Можливо, такі висновки приходять з віком. Бо ми з моїми друзями згадували свята 8-річної давності, де був алкоголь, гучна музика і не було закуски, і порівнювали їх з теперішнім святкуванням – природа, захід сонця, сміх дітей навколо. 

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 3

День народження Каті ми святкуємо у Франції вже десять років підряд. Не тому, що ми такі романтичні, а тому що ми в цей час щороку знаходимось там на гастролях. І наступного року за контрактом ми знову повинні туди летіти. Але я продумую хитрий план, як викроїти для Каті хоча б кілька днів у Києві. Вона так мріє хоча б раз на десять років відсвяткувати день народження вдома.   

А взагалі святковий настрій мені приносять не дні народження, а домашні свята – такі як Великдень, Новий рік. Ми завжди готуємось до них, дотримуючись традицій, накриваємо стіл, діти чекають на подарунки, а вдома пахне затишком. Особливо це стосується Нового року. Тому що у нас з Катериною є традиція – 31 грудня о 17.00 ми танцюємо святковий балет “Лускунчик”, а потім вже повертаємось додому після вистави і просто приємно проводимо час за столом з рідними. 

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 4

Минулий Новий рік у нас супроводжувався хештегом #СвятоНаАдреналіні. Ми й так завжди гастролюємо до кінця грудня і прилітаємо до Києва за кілька днів до Нового року. А минулого грудня у нас був ще більш насичений сезон, ніж завжди. Ми давали вистави в Нідерландах, США, мали точкові зйомки в Україні, і все це продовжувалось з дня на день (не без форс-мажорів у вигляді втраченого багажу) аж до 31 грудня. 

Я обожнюю грузинські мандарини з м’якою шкіркою! Вони ще з дитинства асоціюються у мене з Новим роком, тому вони є обов’язковим атрибутом на нашому столі.

Добре пам’ятаю, як у дитинстві ми завжди разом з батьками пекли паски самі. Зараз, звісно, купуємо їх. Хоча цього року, коли Великдень випав на карантин, ми отримали стільки пасок “Новою поштою” у подарунок від друзів, з якими не мали змоги зустрітись особисто, що ледь їх доїли. Тому навіть “карантинний Великдень”, на який усі скаржились, мені дуже сподобався. 

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 5

Найкращі та найгірші риси характеру 

Я, наприклад, по натурі утопіст і реально вірю в ідеальний світ. Тому я не просто не люблю, а не переношу хитрих, лицемірних, підлих, злих людей.

Я люблю позитивних людей, але не таких як у Америці чи Японії, які завжди посміхаються, тому що вони так звикли. Я взагалі помітив, що це проблема розвинених країн – вони там навчились ховати емоції за черговими посмішками та награною привітністю. А ще їх заносить, коли вони вступають в боротьбу за права, перестаючи при цьому контролювати процес та розбиратись у кожному конкретному випадку. 

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 6

Взяти, наприклад, харасмент – всім ясно, що це величезна проблема, з якою потрібно боротися. Але у цих країнах люди часто переходять межу, відстоюючи свої, як їм здається, єдино правильні переконання. От у нас є знайомий в Америці, він довго був викладачем хореографії і є відкритим геєм. Свою орієнтацію він ніколи не приховував, в тому числі від колег та студентів. Так, коли він відпрацьовуючи якийсь рух, жартома торкнувся ручкою-вказівником сідниць студентки, вона розцінила це як харасмент і подала до суду. Тут треба додати, що уроки балету в принципі – специфічна сфера, де учням, аби навчитись чогось, потрібна велика витримка, сувора дисципліна та інколи жорстка рука майстра. Але тут інше – у цього викладача, навпаки, методи викладання полягали не у покаранні, а у жартівливому легкому ставленні. Окей, навіть якщо жарт десь був невдалим, людині можна зробити догану і він би ніколи більше так не вчинив. Натомість він втратив ліцензію викладання та отримав заборону наближатись до навчальних установ ближче, ніж на кілометр! Вважаю, це абсолютно несправедливим. 

Я завжди борюсь за справедливість та не терплю людей із зірковою хворобою. В моїй практиці були випадки, коли я хотів допомогти молодим артистам у просуванні, але помічав, що вони невиправдано рано “спіймали зірку”, тому я припиняв наше спілкування. Мені важливо, аби в моєму оточенні були лише позитивні та щирі люди, з іншими я не готовий тісно спілкуватись, навіть якщо це спілкування обіцяє принести якусь вигоду. 

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 7

Серіали

Ми з Катею зараз підсіли на старий, але дуже кумедний серіал «Два з половиною чоловіки». Так, це вже “бородатий” проект, але ми його не бачили, і зараз, коли повертаємось додому після важкого насиченого дня, дві серії цього серіалу – наше снодійне для хорошого сну. 

А загалом мої серіальної смаки досить передбачувані. Один з моїх найулюбленіших серіалів – це «Ігри престолів». Коли ми почали дивитись перші серії, були шоковані сценами жорстокості та інтригами сюжету. Але згодом так втягнулись, що не могли відірватись. Ну і «Картковий будинок» мені сподобався. Після перегляду я зрозумів, що за кожним успішним чоловіком стоїть мудра дружина. 

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 8

Звісно, я дивився і гучний серіал про балет «Плоть та кістки». Там, до речі, знімалась наша балерина Ірина Дворовенко, котра зі своїм чоловіком Максимом Білоцерківським переїхала до Америки і збудувала там успішну зіркову кар’єру. 

Щодо достовірності балетного світу, який там описується, я б сказав, що є перебільшення. От, наприклад, розбиті та стерті до крові ноги насправді – міф, який пропагандують художні сюжети. Настільки понівечені ноги можна побачити у артистів вкрай рідко. Хоча нещодавно я бачив подібну картину у своєї сестри. Вона лише цьогоріч закінчує навчання в училищі, ноги ще не звикли до високих щоденних навантажень, тому за 5 днів насичених репетицій вона стерла їх до ран. Добре, що коли виходиш на сцену, не відчуваєш болю. Вона мала замінити іншу артистку у виставі “Лускунчик”, у неї було всього 5 днів на підготовку з новим партнером. Однак вона молодець, впоралась, глядачам вона сподобалася, після вистави у неї брали автограф, підходили фотографуватися. Сталь інакше не загартовується. Балет – це та сфера, де потрібно бути міцним фізично та морально. 

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 9

В той час, коли я ріс, в квартирі прийнято було мати лише один телевізор. Тому я добре пам’ятаю серіал «Дика троянда», який обожнювала моя мама. За відсутністю вибору я теж з нею його дивився. 

Улюбленим серіалом дитинства був серіал «Рятувальники Малібу». Обожнював дивитись на дівчат в купальниках, котрих тоді ніде більше не можна було побачити. Хоч я і виріс у Ялті, але таких рятувальників у нас там не було. Ну й інтернет в той час до нас ще не дійшов, тому все найцікавіше можна було побачити по телебаченню після блоку новин.  

Зараз не про це: Олександр Стоянов про балетні міфи, харасмент та улюблені серіали 10

Мета і цілі

Найголовніша моя мета – вивести український балет на достойний міжнародний рівень. Щоб усі казали: «Нумо, летимо до України, там на днях прем’єра спектаклю!». 

Фото: Ден Бобров

23-59