Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу

Ми не кличемо зірок на офіційні інтервю, ми запрошуємо їх на чашку кави та дружню бесіду, де навіть не ставимо заготовлені заздалегідь питання. Натомість, у рубриці «Зараз не про це» наші гості самі обирають теми наосліп та розповідають те, що ми раніше від них не чули. 

Цього разу на затишній SWEETBOOK Terrace, розташованій у готелі Riviera House, ми зустрілись зі співачкою, акторкою та зіркою серіалу «Школа» Анною Трінчер, з якою поговорили про серіали, залежність від шопінгу, стосунки з однокласниками, любов до аромату McDonalds та страх самотності. 

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу 1

Страхи

Я боюся самотності. За темпераментом я екстраверт – дуже відкрита і товариська людина. Не люблю довго знаходитись десь на самоті і мене жахає думка про те, що у безвихідній ситуації мені не буде до кого звернутися. Я не соромлюсь сказати про те, що мені потрібна підтримка, особливо, коли переповнюють емоції. Соцмережі як раз з цим допомагають. Мої сторіз – це ніби похід до психолога і невелика терапія. Коли я про щось розповідаю, то ніби виліковуються сама.

У соцмережах я намагаюся бути максимально активною. Намагаюся всім відповідати і брати участь в обговоренні. Багато з моїх підписників діляться зі мною особистими переживаннями, тому не відповісти і не допомогти у такому випадку я не можу. Найчастіше мені пишуть однолітки, скаржаться, що батьки їх не розуміють. Наприклад, хтось хоче співати, а батьки бачать у дитині виключно юриста. Подібна ситуація була і у моєї героїні в серіалі «Школа». Але ось мене в реальності мама підтримувала у всіх починаннях, тому я знаю, як важливо відчувати підтримку мами. І такою підтримкою я хочу бути для своїх шанувальників.

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу 2

Звичайно, як і у кожної медійної особистості, у мене вистачає негативних коментарів. Але я ж не стодоларова купюра, щоб всім подобатися. Я їх не боюся, тому що я чесна зі своєю аудиторією і часом розповідаю навіть щось дуже особисте. Мені, як відкритій людині, складно створити броню від хейту або необґрунтованої критики. Коли у відкриту душу отримуєш плювок, складно на це спокійно реагувати, не помічати і залишатися собою. Я піддавалася кібербулінгу і за свої 19  років багато чого начиталася у мережі про себе. Але я думаю, що майже всім людям хоча б раз у житті, так чи інакше, траплялося відчути, що таке булінг. Власне, мені у таких випадках допомагає фраза: «Що не вбиває, робить тебе сильнішим». Так, я засмучуюсь, коли читаю образливі відгуки про себе та свою творчість, можу навіть поридати, але потім все одно говорю собі, що це просто потрібно прийняти та стати сильнішою.

Серіали

«Школа» була великою сходинкою в моїй кар’єрі, але до неї був і «Голос. Діти», і дитяче Євробачення, і багато інших конкурсів та шоу. Так що перед серіалом у мене був досить великий бекграунд. Коли серіал транслювався по телебаченню, мене часто на вулицях називали саме справжнім ім’ям, а не бачили перед собою просто персонажа. Мене це дуже розчулювало, тому що для мене важливо, аби люди знали мене як особистість, а не як екранну героїню шоу. Зовсім не хочу застрягти в одному образі. Але я не соромлюсь зараз асоціюватися з серіалом «Школа» – це крутий старт. Ось, наприклад, в моєму дитинстві всі фанатіли від серіалу «Ранетки», героїні якого точно запам’яталися надовго. Досі пам’ятаю, як в третьому класі я просто рвалася на їхній концерт. І зараз мені приємно усвідомлювати, що я стала для когось такою ж людиною, як колись актриси «Ранеток» були для мене. Завжди мріяла опинитись на їхньому місці.

Мій улюблений серіал – «Чорне дзеркало». Його серії не пов’язані між собою, тривають не безкінечно довго, тому вписуються в мій графік. Я боюся починати дивитися серіали, тому що якщо засяду, то забуду про все, а у мене немає можливості відключитися від роботи і присвятити себе перегляду. З цієї причини я майже не дивлюсь повнометражні фільми – вони занадто довгі, а я люблю дивитися кіно в один візит: сісти і не вставати до кінця, а не як зараз багато роблять – дивитися фільм частинами. Як на мене, у такому перегляді сенс та магія кіно втрачається.

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу 3

Із нещодавно переглянутого мені сподобалися серіали «Велика» з Ель Фаннінг і триллер «Ти» від Netflix. Останній не всім припаде до смаку, там достатньо багато крові і сюжет на любителя, але мені було цікаво! Я, до речі, обожнюю триллери, саспенси та фільми жахів, і не відмовилася б знятися в чомусь такому!

Покупки

Я шопоголік ще той! Інколи я думаю, що у мене реально хвороба. Я не можу спокійно завершити тиждень і не купити якусь дрібничку, яка мені зовсім не потрібна. Це може бути все що завгодно – столове приладдя, свічки, індійські арома-палички! Приміром, нещодавно я почала розуміти, як моя мама може проводити по 3-4 години в магазині з посудом або постільною білизною. Раніше мені в таких місцях було нудно, а зараз з цікавістю підбираю візерунки на ковдрі під колір кімнати. Мабуть, це вже вік. 🙂

Для мене шопінг – це медитація, я отримую задоволення від процесу, відпочиваю у такий спосіб. Але мені явно потрібно, аби поруч був якийсь контролер і бив мене по руках, коли я вже беру абсолютно безглузді речі. Проте не факт, що мені й це допоможе! Я пам’ятаю, як ходила на Кураж-Базар, з людиною, яка виконувала подібну функцію для мене. Та коли я побачила там красиву вінтажну кофточку, ми, напевно, хвилин 30 біля неї стояли, поки він відмовляв мене від покупки. Але в підсумку я все одно потім нишком побігла і купила її.

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу 4

Більше люблю офлайн-шопінг. В онлайні у мене був негативний досвід. У період карантину я замовила собі з американського сайту одяг і мені нічого не прийшло. Мабуть, карантин зіграв в цьому свою роль. Гроші, до речі, повернули, але після цього мені більше не хочеться робити покупки через інтернет. 

Я дуже ласа на рекламу! Вираз «жертва маркетингу» – це абсолютно про мене! В інстраграмі я мало не за кожним посиланням на магазини переходжу. В якийсь момент я буквально не могла зупинитися сміятися над собою після того, як замовила якусь каву-порошок просто тому, що прочитала про неї привабливий пост. А я ж навіть кави не п’ю!

Плітки

Я дуже люблю українське слово «пліткарка». Якщо я скажу, що не люблю попліткувати, то збрешу. Звичайно, обговорити з кимось із друзів образ спільної подружки або побалакати про стосунки – це теж свого роду спосіб медитації. Але тут є важливий момент: я ніколи не роблю це зі зла! Я не розпускаю брехливі плітки і не обливаю брудом людей у них за спиною. Якщо в мене є якась претензія до людини, я висловлю її в обличчя. Я не боюсь сказати людині,  що я про неї думаю. Більш того, якщо я мала негативний досвід співпраці з кимось, я буду попереджати інших, хто може зіткнутися з цією людиною  по роботі. Але я не вважаю, що це плітки, швидше, здорове попередження.

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу 5

Найбезглуздіші плітки, що я чула про себе – що у мене батьки-мільйонери, що я сама заробляю мільйони. Звичайно, мені хотілося б, але все не так. Якби я мала такі фінанси і таких впливових батьків, я б зараз сиділа десь на Гаваях, попивала кокосовий сік і нічого не робила.

Нещодавно я заходила у YouTube передивитись своє перше інтерв’ю у Каті Осадчої. А там в коментах розігралася ціла дискусія про те, чи сама я здала ЗНО на 183 бали. Навіть посилання надсилали, де знайшли мене у списках на бюджетних місцях. Уявляєте, хтось не полінився знайти ці дані!

У відповідь я не можу назвати себе зразковою ученицею, я багато пропускала, але я вдячна своїй школі «Меридіан», що вона не обмежувала мене. У мене була можливість через зйомки здавати контрольні потім. Так я змогла вийти на срібну медаль і жорстко готувалася до ЗНО, щоб підтвердити, що вчителі не даремно йшли на поступки. Це моя невелика гордість.

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу 6

Запахи

Я можу відчути знайомий запах і піти в іншу сторону шукати цю людину. Я просто схиблена на парфумах, ароматах – абсолютний фетишист у цьому плані. 

Один з найприємніших компліментів, крім того, коли говорять, що я красива, це – «смачно пахнеш».Тому я скуповую всі свічки в магазинах, облаштовую свою ароматну кімнату. Мені важливо, щоб мій хлопець смачно пахнув. Я навіть купила собі аромат, яким користувався мій колишній. Іноді мені цей запах допомагає не відчувати себе самотньою.

Топ улюблених ароматів – Baccarat, Creed Aventus, Dior Savage. Мені подобаються більше чоловічі аромати, і я їх ношу на собі. 

З дитинством у мене асоціюються вафлі «Артек», випрані футболочки і запах чистих речей. У мене всі емоції мають свій запах. А дитинство – це емоція і стан наївності, безтурботності.

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу 7

Ще мене  гіпнотизує аромат їжі!  Їжа для мене – це цілісний процес. Я не їм просто заради того, аби поїсти, а отримую насолоду. Для мене важливо все: подача, зовнішній вигляд, запах – це впливає на смакові рецептори і фінальний смак. Тому McDonald’s – це хвора тема Я дуже люблю його запах і ніколи не можу пройти повз. Це єдина моя фаст-фуд-слабкість. Я не їм бургери в інших місцях і багато в чому себе обмежую, але McDonald’s – це окремий вид задоволення і насолоди.

Школа

Мої шкільні спогади влучно описані у випускному альбомі, який ми оригінально оформили. У нас там були фото, як у в’язнів, де кожен написав свою «провину». У мене було написано: «Проміняла школу на «Школу».

Насправді у мене було дуже насичене шкільне життя – за 11 класів я змінила 7 шкіл. Це було складно, але я компанійська людина, обожнюю спілкування і тому досить легко вливалася в колектив. Причини зміни шкіл були різні: одна була недостатньо хороша за рівнем навчання, інша – занадто далеко від дому. Останній перехід був пов’язаний з тим, що мене запросили виступити на турецькому фестивалі, і я представляла цю школу там. У моєму випадку це була єдина приватна школа з усіх, але саме з нею мені пощастило і я відчула контраст. Ні в якому разі не кажу, що державні школи погані. Просто там все по-іншому. Я лише в приватній школі відчула, як воно, коли вчителі дійсно приділяють час кожному учневі і заохочують бажання вчитися.

Під час навчання були вчителі, які не приймали мою творчу діяльність і вважали, що їхній предмет повинен бути понад усе. У мене постійно були проблеми з хімії. Скажімо так, викладач постійно ставила мені палиці в колеса. Не розумію, як вчителі можуть так робити, відбивати бажання займатися тим, до чого лежить душа.

Але досить багато вчителів підтримували мене і були раді тому, що я не сиджу на місці. Вони переживали за мене на «Голосі», голосували за мене, дивилися кожну серію серіалу. Мені було дуже приємно.

Зараз не про це: Анна Трінчер про школу, страх самотності та залежність від шопінгу 8

В останній рік у мене сильно зіпсувалися відносини з однокласниками. Багато хто упереджено до мене ставився і вважав, що мені несправедливо ставлять оцінки. Навіть говорили, що я продумала та проплатила сюжет для ТСН, де розповіла про це. Однокласники цілі пости писали про те, що стільки років вчилися «незрозуміло з ким». Ахінея, якщо чесно! Але через кілька місяців мені багато хто написав та вибачився. Я правда це ціную. 

А в серіалі у нас навіть часто були дежавю з реального життя. І бували ситуації в реальному житті, коли я ловила себе на думці, що вже це проживала в серіалі. Навіть компанії, які будувались в серіалі за сюжетом, перекочували і поза знімальний майданчик. Ми так і спілкувалися поза камерами. У нас були компанії «найкрутіших» дівчаток і хлопчиків і тих, хто був «в опозиції». Ми всі разом їздили відпочивати у такому складі, і романи були з тими ж, з ким ми грали романтичні відносини в серіалі. Іноді це навіть лякало, бо фінал у серіалу не найпозитивніший. 

Фото: Ден Бобров

Читайте також про улюблені серіали, хелсі-харчування та стосунки з родичами співачки Jerry Heil.

23-59