Тато на десерт: відомі батьки про принципи виховання

Тато на десерт: відомі батьки про принципи виховання

Якщо мама для дитини найчастіше є “основною стравою”, як суп або брокколі, які хочеш-не-хочеш, а їсти завжди потрібно, то тато – це “десерт”, який дістається набагато рідше, за яким сумуєш і від якого ніколи не відмовишся, в який би час доби він не з’явився на порозі кімнати. Сьогодні, у День захисту дітей, ми спільно з бібліотекою-кондитерською SWEET BOOK та магазином дитячого одягу Hi, Mom! вирішили розпитати у відомих татусів, яких через насичений графік вічно не буває вдома, як вони проводять час з дітьми після тривалої відсутності, що входить в їхні батьківські обов’язки, які принципи виховання вони вивели методом спроб та помилок та чи правда, що тато може все, що завгодно. Особливо, якщо на нього дивляться сумні, хитрі або повні надій очі дитини. Незважаючи на те, що питання ставили татам, дехто з дітей випереджав батьків та встигав відповісти оперативніше та відвертіше.

Фотограф Олександр Порубаймих зобразив 8 зіркових татусів в їхні “найсолодші” моменти з дітьми: Олександр Скічко, Андрій Шабанов, Олександр Педан, Артем Гагарін, Юрій Ткач, Олександр Стоянов, Женя Синельников та Влад Волошин відповіли на наше запрошення потонути в дитячих обіймах, об’їстися солодощами та поділитися найпотаємнішим.

Олександр Скічко, телеведучий

Александр Скичко c дочерью Татой

Олександр Скічко з донькою Татою

З появою в моєму житті дитини, мені здається, я став серйознішим. Тепер я планую свій відпочинок не в готелях 14+, а в тих місцях, де є хороший майданчик, де діти можуть спокійно заходити у воду, безпечно гуляти.

У нас немає якогось розподілу обов’язків, але, безумовно, мама робить більше. У тата головний обов’язок – не присвячувати увесь свій час роботі, пам’ятати про те, що у нього є сім’я та проводити з нею час.

Ми з дочкою дуже любимо танцювати, не дивлячись на те, що у мене з танцювальною кар’єрою не склалось. Причому, вона сама обирає музику, під яку хоче танцювати. У неї є улюблені треки, які вона може слухати по 3-4 рази підряд. В основному вона любить танцювати повільні танці, звисаючи на татові та розмірковуючи про сенс життя.

У неї багато улюблених мультиків – це і «Свинка Пеппа», і «Маша та Ведмідь», на «Посіпак» зараз перейшли. Але мій улюблений мультфільм, котрий ми дивимось з нею разом – це «Чебурашка та Крокодил Гена». Мабуть, тому що він мені додає якоїсь ностальгії.

Загалом, я стараюсь бути суворим татом, триматись до останнього, просто це «останнє» може продовжуватись хвилини три. Коли вона дуже вередує, йде зворотна реакція, я навпаки, хочу її навчити, щоб надалі це не повторювалося. А коли вона по-доброму просить, з милими очима і без істерик, тоді, звичайно, дуже складно відмовити.

Александр Скичко c дочерью Татой

Олександр Скічко з донькою Татою

Вона обожнює їсти. Неважливо що, просто аби щось погризти. І заборонити дитині їсти, ми, звичайно, не можемо. Але ми намагаємося її обмежувати і давати тільки більш-менш корисну їжу. Точно не солодощі. Цукерки вона у нас взагалі не їсть, вона їх не любить. Ну, вона сама так не казала, але тато їй сказав, що вона їх не любить. 🙂

Я не можу їй відмовити, коли ми потрапляємо у магазин іграшок і вона щось там хоче. Ось вчепиться в якусь іграшку і просто не може з нею розлучитися. Я їй її обов’язково куплю. Навіть якщо я знаю, що вона їй не потрібна, що через кілька годин вона може вже про неї забути. Але в той момент це важливо.

Не дивлячись на те, що вона Наташа, так її в сім’ї ніхто практично не називає. Ми її звемо Тата або Татуся. Вона навіть сама говорить: «Я – Тата». А мені приємно! Тому що Тата звучить як «тато». Тому, можливо, вона просто не договорює поки «Я тата люблю». Сподіваюсь, це буде її третє слово. 🙂

Опинившись у «дитячому світі», для меня стали відкриттям мультики на YouTube, ось ці всі пісеньки, котрі діти знають напам’ять. Я дізнався, що одна пісня може бути записана на 25 мовах, в 45 інтерпретаціях під відеоряд якихось найдивніших картинок. І все одно дітям це подобається.

Андрій Шабанов, телеведучий, генеральний продюсер радіостанції «Просто Ради. О»

Андрей Шабанов с дочерью Машей

Андрій Шабанов з донькою Машою

Ми – не традиційна сім’я, у нас все 50/50. Маму діти бачать рівно стільки ж, скільки і тата. У нас перше, друге, компот, це ще до десерту – бабуся, няня Люба. Це ті люди, з якими вони проводять максимум свого часу, а мама з татом – десерти.

Мама наша, на відміну від мене, вміє готувати. Тому якщо ми прокидаємося раніше за неї або якщо наша мама, припустимо, у відрядженні і нікому приготувати сніданок, то ми збираємось втрьох – Маша, Соня, я – я їх пакую в автомобіль і ми їдемо кудись снідати.

Улюблена страва Маші – котлетки та пюре. Вона не особливо розмінюється на те, що це сніданок, легкий перекус. І якщо доведеться обирати між яєчнею, омлетом, сирниками і котлетками з пюре, вона, звичайно ж, обере останнє. На питання, кого вона більше любить – тата чи котлетки з пюре, Маша довгий час відповідала: «Котлетки і пюре». І буквально з місяць тому вона зрозуміла, що на татові можна більше нажитись та перейшла на тата. Тато, звичайно, радіє, а їй подобається, як тато радіє.

Історично у нас склалось так, що я не займаюсь навчально-кар’єрним плануванням. Єдине, я підкинув ідею про Film.ua, коли дізнався, що у них є дитячий кінотабір у вигляді кіношколи. І ми Соню вже тричі туди возили – на зимові канікули та двічі на літні. Всіма іншими гуртками займається Лєра.

Андрей Шабанов с дочерью Машей

Андрій Шабанов з донькою Машою

Я не той татусь, котрий дозволяє все. Але Соня – майстер підкупу, маніпуляції. Вона коли відчуває приплив любові у мене, відразу в голові вираховує все, що їй треба у мене попросити. Не має значення, це на майбутнє, через 3 місяці, коли день народження або на завтра. Вона посміхається, дає цьомчик, але не встигають її губи відлипнути від моєї щоки, вона каже: «Тату, а можна мені, будь ласка, гіроборд на день народження?», «Тату, а можна я до 12 подивлюся кіно?» І відмовити в такому випадку – конфліктне рішення. Вона дуже добре відчуває, що ось прийшов тато, втомлений після роботи, у тата реально немає сил протистояти, плюс тато ще розтанув в пориві любові і зараз його можна брати голими руками.

Для відмови треба вести конструктивний діалог, пояснити, чому ні, а сил зовсім немає. Цей стан можна вважати не нормальним.

Якщо я в нормальному стані, тоді, звісно, любов-нелюбов, я кажу «ні». Але Лєра регулярно в моїй присутності нашим спільним друзям розповідає про те, що Андрій взагалі все дозволяє.

Я не вірю у всю цю історію, коли мами пишуть своїм дітям публікації у соцмережах: «Спасибі, за те, що вибрав саме мене своєю мамою», «Спасибі за всю ту мудрість»… Я цього не розумію. Мої діти мене поки нічому не навчили. Можливо, коли вони підростуть, стануть розумнішими, освоять професію і у нас з’явиться загальна тема для розмови – тоді так. Мій старший син Роберт, з яким я не часто бачуся, йому 16 і він живе в США, цікавиться історією. Мене шокували його знання. Ти можеш пальцем тицьнути в будь-яке місце на карті, і він скаже, що це за країна, який там політичний устрій, коли там якісь були революції, хто зараз її очолює і так далі.

Мені хотілось би захистити дітей від їх власної дурості і від дурості оточуючих.

Олександр Педан, телеведучий 

Александр Педан с дочерью Лерой

Олександр Педан з донькою Лєрою

Я часто повертаюсь додому вже вночі та стараюсь робити це якомога тихіше, аби не розбудити дітей. Вони вже до цього звикли, тому з роботи і поїздок на мене чекає тільки моя собака. Але якщо я вдома і ми прокидаємося разом, я завжди намагаюся приготувати сніданок для всієї родини.

Серед моїх обов’язків – кожен ранок збирати Лєру до школи. Я повинен рано встати, розбудити її, перевірити, щоб вона не заснула знову, приготувати їй сніданок, зробити якийсь супербутерброд з собою. Причому, я реально заморочуюсь, намагаюся не просто хліб маслом намастити. Це може бути шматочок багета з обсмаженою сосискою, сиром, запеченим кабачком і так далі. Я сам не проти, щоб мене так годували.

У Лєри дуже насичений шкільний графік та іноді я з нею торгуюсь – вона йде зі мною гуляти з Марчиком, а я ввечері їй допомагаю з домашнім завданням. В алгебрі та геометрії я їй допомогти вже не можу, тому я читаю їй українську літературу вголос. Останнє, що ми читали – «Неймовірні пригоди Івана Сили». Сторінок 15 там було. Лєра: «7 сторінок». Олександр: «Тссс … 15!». Лєра: «А вчора ти мені не читав. Нам потрібно було 30 сторінок прочитати». Олександр: «Вчора я готував тобі вечерю. Качку запікав». Лєра: «Ну на цьому хоча б спасибі». Олександр: «Хоча б!» (Перекривлюючи) 🙂

Ми з Лєрою можемо абсолютно круто сходити на шопінг. Лєра: “Так, це правда! Ми з татом прийшли, обрали, купили. Правда, іноді можемо не вгадати з розміром. А з мамою доводиться все довго міряти, дивитися, знову міряти”.

Александр Педан с дочерью Лерой

Олександр Педан з донькою Лєрою

Лєра з дитинства була ніжнішою, вона більше обіймала, могла прийти і просто застрибнути на коліна, коли була ще зовсім крихітною. І це було дуже органічно. А ось Марчик навіть зараз зовсім інший. Він хлопець, він може мене відштовхнути. У нього бувають, звичайно, секунди ніжності, коли він може обійняти мене, поклавши голову на плече, і всі навколо тануть, але це буває не так часто. До того ж, Лєра в дитинстві, коли чогось хотіла, акуратно про це просила. А Марчик вимагає.

Лєра дуже легко може випросити у мене телефон і зайти замовити собі якихось «шняжок» на AliExpress. Вони там коштують недорого, але потім в мої обов’язки входить їздити на пошту і перевіряти, чи не прийшла нам посилка з Китаю.

Останнім часом ми ввели правило – після дев’ятої вечора ставити телефон «на паркінг», щоб хоча б за годину до сну вона відпочила і не сиділа у соцмережах. Поки з помірним успіхом у нас це виходить.

Незважаючи на свій насичений графік і купу домашнього завдання, Лєра примудряється одночасно дивитися «МастерШеф», слухати щось у навушниках і робити уроки. Я не знаю, як у неї це виходить! Але при цьому вона відмінниця, причому відмінниця самостійна. Ми їй з уроками майже не допомагаємо, крім того, що я, як вже казав, можу їй ввечері почитати літературу або повчити з нею географію – в силу того, що багато подорожував, можу щось розповісти про різні країни. І то, це скоріше не допомога в навчанні, а просто час, проведений разом, щоб приділити дочці увагу.

Артем Гагарін, телеведучий, учасник студії «Квартал 95»

Артем Гагарин с дочерью Полиной и сыном Митей

Артем Гагарін з донькою Поліною та сином Мітею

В нас є традиція — якщо тато вдома, то він купає дітей. Мітю вже не купаю, він самостійний хлопець, а Полю ще я купаю. З Дмитром ми ще дивимося футбол – це наше спільне хобі, сидимо разом і лаємо наших футболістів. А взагалі намагаюся використовувати кожну мить, щоб провести час з ними.

Мабуть, всі ці емоції з приводу того, що тато десь далеко, добре описані в пісні Басти – «Папа What’s up». У ній сказано все, що відчуває людина, яка гастролює і якої часто не буває вдома.

У них зараз такий вік, коли по телефону вони спілкуються дуже коротко і стримано, нібито не дуже хочуть розмовляти. Але все одно вони показують цим те, що, по-перше, вони нудьгують, а по-друге, десь є образа на тата, що його немає поруч.

Зрозуміло, я знаю, чим Мітю розговорити і чим Поліну. Є хитрощі: з Мітею говорити про футбол, у Поліни дізнатися, яку ляльку їй привезти.

Мами, мабуть, через материнський інстинкт, більше хвилюються за дітей. Іра точно така. Тато теж може себе накрутити, але все одно намагається бути спокійнішим. З татом можна пожартувати, покривлятися і мене радує, що вони відповідають правильно. Наприклад, їхали в машині, і Мітя попросився на переднє сидіння (зазвичай мама за кермом, тато поруч, а діти позаду). У нас від магазину до паркінгу метрів 200 і він каже: «Тепер я – тато, а тато – Мітя» – і сів з поважним виглядом. А я рукою тримаюся за ручку, де освіжувач повітря і син повертається і каже: «Чого ти лізеш до цього освіжувача, у тебе руки будуть пахнути, навіщо ти його чіпаєш?» Він сказав тією фразою і з тієї інтонацією, з якою я постійно говорю їм, бо вони освіжувач постійно чіпають, а потім у них руки пахнуть чимось незрозумілим. Кайфово, що у них є почуття гумору.

Артем Гагарин с дочерью Полиной и сыном Митей

Артем Гагарін з донькою Поліною та сином Мітею

Поліна, думаю, буде писати пісні, тому що зараз вона все намагається заримувати, але поки в більшості випадків виходить як у Потапа – «альо – шмальо» 🙂 Проте вони наздоганяють тата, щоб потім разом їздити на гастролі.

Заборон у нас немає. Якщо вони вередують, можу проявити строгість. І то, в основному, до Миті, до Поліни – неможливо, вона вражає наповал своєю посмішкою.

Взагалі, у мене ж Діма та Поліна, але вони Мітя та Поля, ми звикли так скорочувати їхні імена. І як у мене в дитинстві: коли я був хорошою дитиною, я був Тьомою, коли звучало «Артем», це означало, що щось я накоїв. Приблизно так імена ми й підбирали.

Поліна зараз Мітю називає Мітуа, тому що англійською пишеться Mitya і вона: «Мітуа, ходімте туди», а я думаю, що за сім’я французів.

Іноді, якщо Мітя щось учудив, можу назвати його Генадій Петрович. Він розуміє, що поводиться якось неадекватно. Це як простонародне «Вася». Ось так з гумором і виховуємо.

Хтось зараз кричить, що гаджети поглинають. У Валерія Жидкова в одному з монологів була чудова фраза: «Я пам’ятаю наше дитинство, коли я лазив по будівництву, коли ми підривали в пляшках з-під шампанського карб з водою, коли ми багаття розпалювали і туди сифони кидали, я от думаю, нехай моя дитина краще з гаджетом буде час проводити». Найголовніше, вберегти дітей від різних дурниць та знайти баланс між гаджетами та іншими активностями, вберегти від байдужості. Найгірше, коли дитині нічого не цікаво, коли вона ні до чого не проявляє ініціативу, у неї немає хобі та захоплень.

Юрій Ткач, актор

Юрий Ткач с дочерью Лизой

Юрій Ткач з донькою Лізою

З появою дитини я став зовсім іншою людиною. Раніше я міг піти кудись увечері з друзями, поспівати в караоке. З моєю Вікусею ходили по клубах і були дуже активними. А коли з’явилася Ліза, це все само собою відійшло на другій план. Не те щоб на подібні розваги більше немає часу, на них просто немає бажання. Тепер будь-яку вільну хвилину хочеться провести поруч з дитиною.

Мій обов’язок як батька – зробити так, аби моїм дівчаткам було зручно жити і щоб їм всього вистачало. Так що в принципі у мене поки що мало обов’язків.

Коли я щовечора приходжу додому, дочка мене питає: «А є падайяк (подарок – прим.ред)?». Тому я постійно знаходжусь у пошуку маленьких іграшок, якихось лялечок, шоколадних яєць або чогось ще, перед тим, як потрапити додому. І я завжди приходжу з чимось. Хтось каже, що я таким чином її балую, але я так не вважаю. Поки це мені по кишені – це нормально. Балую – це коли їй потрібно буде купити Lamborghini Diablo. Ось це буде «балувати».

Юрий Ткач с дочерью Лизой

Юрій Ткач з донькою Лізою

В мене є ще третя дівчинка – маленька такса. Ми обожнюємо всім квартетом їздити кудись гуляти – я і мої дівчатка.

Дочку ми називаємо Ліззі. Нам здалося, це дуже вдале зменшувально-пестливе ім’я. Ну а як – НЕ Лізка ж? Напередодні її першого дня народження ми думали, як краще написати англійською мовою привітання на торті. Вийшло «Happy 1st birthday, Lizzy». Так і народилася ця ім’я, яке мені здається дуже красивим.

Я дуже стараюсь не сварити її, не ображати. Я розумію, що коли виховуєш дитину, є моменти, коли потрібно бути трохи суворим. Але я завжди намагаюся просто розмовляти з нею. Дуже не хочеться її карати.

Хотілось би захистити її від поганих людей. Я розумію, що так не буває. Але я буду по максимуму відстрілювати! 🙂

Олександр Стоянов, прем’єр Національної опери України

Александр Стоянов с сыном Тимуром

Олександр Стоянов з сином Тимуром

З хлопчиком ми стараємось поводити себе суворіше, а з дівчинкою м’якше, хоча у нас і син, і дочка – хороші, але син отримує більше. Дочка, по-перше, молодша, а по-друге, вона – дівчинка і, як не крути, її балують більше. А сина – ні. Він уже чоловік фактично, повинен знати, що можна, а що не можна.

Олександр: «Чи є у нас якісь заборони?» Тимур: «Намає!» Олександр: “Як ні?! Ми боремося з режимом дня». Тимур: «Це швидше бабуся». Олександр: «Так, мені більше подобається, коли у нього вільний графік, і він робить те, що хоче. А бабуся у нас строгих режимів. Стало зрозуміло, 5 хвилин на те, щоб поїсти кашу, решта часу – зібрався, помився, почистив зуби. 5 хвилин пограти в телефон». Тимур: «Я граю по пів години». Олександр: «Бабуся у нас режим муштрує. І мама теж. Це у них сімейне. Після школи в першу чергу швидше поїв, зробив уроки і тільки після цього пішов гуляти. Ну а зі мною можна домовитися» 🙂

Обов’язки у нас розподілені чітко. Насправді бабуся займається, в основному, лікуванням дітей. Вона відповідальна, дбайлива. Як тільки хтось у нас захворів, бабуся – головний лікар, вона все знає, як і що. Мама приводить квартиру в порядок. Якщо щось лежить не на своїх місцях, в понеділок, коли у нас вихідний, мама прокидається і робить генеральне прибирання. А на мені обов’язок, щоб діти веселилися. Я пограв з маленькою, пограв зі старшим, пішли погуляли, з’їздили на якісь розваги. Я за це теж отримую від мами іноді, тому, що ми клеїли дурня. Але в моєму розумінні батько повинен бути як друг.

Маленька у нас Бусинка. По-перше, тому що вона дуже крихітна – коли народилася, була всього 49 см і 2650 г. І ми її так називали – Бусинка, Перлинка. Ще іноді Мася кличемо. Але у нас в родині абсолютно всі Масі – Мася, Масик, Масюня. Крім бабусі, її ми Масею не називаємо.

Александр Стоянов с сыном Тимуром

Олександр Стоянов з сином Тимуром

Син у нас Тім, Тімуся. Ще був момент, коли він сам придумав слово «музюзік». На тих, хто щось не правильне робив, він говорив: «Ось музюзік!». І потім, коли Тіма почав витворяти якусь дурницю, ми називали його Музюзіком, але це згодом пройшло.

Тіма мене вчить, як обходитись з жінками. Катя його називає чоловік-свято. Він просто неймовірно піклується про свою сестру! Коли Настя тільки народилася, він її назвав «Моя голубонько Настасья».

Тимур заробляє гроші, забиваючи голи на змаганнях, але витрачає ці гроші не на себе, а на сестричку. Навіть коли на день народження йому дарують гроші, він купує подарунок для своєї сестри.

Діти не можуть бути постійно під крилом батька, тому що не навчаться самостійно вирішувати проблеми. По можливості хочеться захистити їх від негативу, тим більше фізичних речей. Але від батьків вони повинні отримувати позитив і щастя, а щодо зовнішнього світу, то тут вже нічого не зробиш, не будеш ходити з ними до старості за ручку і захищати від усього.

Женя Синельников, співавтор та головний режисер шоу “Орел и Решка”

Женя Синельников с сыном Алексеем

Женя Синельников з сином Олексієм

Я пропустив, коли у сина випав перший зуб – для мене була трагедія, я дуже засмутився, що зуба немає, і я не там.

Ми просто разом – і це найголовніше. В нас немає якогось конкретного улюбленого заняття для тата і сина. Перед сном ми обговорюємо країни. Льоша цікавиться: яка найбрудніша, яка найбільша, а де мавпи живуть, а яка Африка. Найчастіше, такі розповіді замінюють казки. Найбільше інтересу викликають історії про бруд. Його дуже цікавить, що за народи живуть десь далеко і чому вони не прибирають.

Звичайно, є моменти, котрі ти дозволяєш, як батько, більше, ніж мама, але потрібно старатись тримати лінію. Я навчився не відмовляти, а мотивовано пояснювати, чому «ні». Не те, що просто «ні», а обговорення: «Чи впевнений він, що хоче цього, адже до таких-то наслідків це призведе», «Я тобі не забороняю, але ти сам зроби висновок, що це неправильно».

Він у нас Король, Принц, Маг. У нас напівтеатральне життя: то він будує замки, то у нас посеред квартири стоїть намет і ми просто з ним сусіди.

Женя Синельников с сыном Алексеем

Женя Синельников з сином Олексієм

Льоша знає, що обов’язково потрібно їсти суп, чистити зуби. Я намагаюся не забороняти і не наставляти, повідомляючи, що йому робити: «Твоє життя – твої проблеми. Ми сходили з тобою до стоматолога, а чого ти чекав? Адже потрібно тричі на день чистити зуби, а якщо ти цього не робиш – будеш тільки і ходити лікаря». Звичайно, десь доводиться недоговорювати або прикрашати, але суть залишається – висновки він повинен робити сам.

В нас є традиція — “День тата”, коли збираються друзі сім’ї – татусі зі своїми дітьми, і ми кудись разом ходимо. Останнього разу ми каталися на роликах, потім було кіно, ігрові автомати, колись і на шашлики виїжджали.

Під час зйомок програми «Орел и Решка. Кругосветка» ми з сином не бачились 8 місяців, спілкувались лише скайпом. І коли ми приїхали в Порту я бачив, як він біжить та кричить: «Тато! Мама!» Такі речі і описати неможливо, і пережити ще раз не можна. Просто потрібно вміти їх помічати. Насправді, такі «солодкі» моменти відбуваються постійно.

Влад Волошин, радіоведучий та актор дубляжу

Тато на десерт: відомі батьки про принципи виховання 1
Влад Волошин з дочкою Агнією

З появою у моєму житті дитини, в мене з’явився чіткий план на майбутнє – зробити все для того, щоб твоя найбільша радість в житті була найщасливішою! Включилося чітке розуміння, що ти не просто хлопчисько, а дорослий мужик… Хоча іноді бувають моменти, коли поводжу себе саме так. Але дуже рідко! Є кому це контролювати.

От чесно, в той момент, коли взяв на руки дочку, голова ні про що не думала, а в грудях було якесь приємне тепло і чомусь тоді відчув, що вона вже зі мною розмовляє, мовляв: «Тато, не хвилюйся, я вже тут, я з вами, все добре». Ну і ще активно хотілося Вікторії доводити, що не всі новонароджені діти схожі на китайців! Хоча, коли зараз дивимося на фотки відразу після пологів – розумію, що по ходу, все-таки, так 🙂

В мої батьківські обов’язки входить розмалювати розмальовки, зліпити тортики з пластиліну, пограти в магазин, лікаря, стати пацієнтом, знати різницю між Пінкі Пай і Фларі Хард, всі імена робокар Полі, Барбоскіних, членів щенячого патруля.

Ми дуже любимо гратись разом у торговельних центрах на дитячих майданчиках, де багато візочків. Батути — наше все! А найулюбленіший момент, це коли ми тільки удвох в ресторані, ніби на побаченні, сидимо один навпроти одного і їмо піцу або курку. У такі хвилини в голові прикидаєш, що на твоєму місці в майбутньому повинен бути претендент ну, як мінімум, не гірший ніж ти.

Коли вона була зовсім маленькою, а я їй співав українські народні пісні «Ой, у вишневому саду», «Ніч яка місячна», «Ой, чий то кінь стоїть». Це «найсолодші» спогади. Досі бувають такі моменти, які я особливо люблю, коли я можу її заколисувати, обійнявши, та засинати разом.

Влад Волошин с дочерью Агнией
Влад Волошин з дочкою Агнією

Принцип простий: все, що безпечно, не завдає шкоди доньці та дискомфорту іншим – дозволено! Принцип не мій, а дружини, але я з ним згоден на всі 100%. Стрибати в море з понтона разом з дорослими в 4,5 роки – однозначно ні. Їсти макарони в ресторані руками – а чому б і ні? А ось з чим ніколи не погоджуся, так це з тим, що дівчаток не можна занадто балувати! Вони заслуговують на це завжди.

У неї красиве ім’я Агнія, але ще з маминого живота ми називаємо її Агуша, Агушенька. А у мене для неї є свій особистий хештег: #татовагорошина. Шукайне нас у соцмережах!

Тато частіше та більше дає часу проводити з телефоном в руках, коли мами немає поруч, і ми про це їй нічого не говоримо, Тссссс … ані слова!

Я вчуся у доньки ставленню до життя та розумінню того, як потрібно любити своїх близьких. От як в мультику: «Просто так!».

Мені хотілось би захистити її від людей, які посміхаються тобі в обличчя, говорять схвальні слова, що все добре, який ти молодець, а потім ні з того ні з сього ти розумієш, що це було все так, «сюсі пусі і ляські масяські», фарс, нещиро. Добрих людей поруч з нею хочеться бачити завжди, а як розпізнавати недобрих – буду намагатися пояснювати.

Фото: Олександр Порубаймих

Редакція 23-59.ua висловлює подяку за допомогу в зйомках кондитерській-бібліотеці SWEET BOOK та Hi, Mom! – клубному магазину повсякденної краси для дітей.
23-59