fbpx

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16

Ностальгія – така ж традиційна страва новорічного столу, як і холодець, яка не оминула на канікулах нашу колумністку Віку Мальцеву. Вона розповідає, чому сумуючи за дитинством чи юністю, ми забуваємо: бути дорослими – насправді чарівно. 

 У 16 я збиралася обов’язково щось виграти.

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16 1

“Євробачення”, чемпіонат світу з пауерліфтингу чи кришталеву сову у “Що? Де? Коли?” – непринципово. Я відчувала, що в мене є велика місія. В 35 з’ясувалося – це не місія, а нарцисична травма. За сімсот гривень у кабінеті психотерапевта я здогадалася: мені не потрібна сова, я просто хочу, щоб мене любили.

У 16 я вірила в Справжнє Кохання.

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16 2

До зустрічі з ним я готувалася, як люди похилого віку – до власного похорону. Добирала гарний одяг та молилася. У 35 стало очевидним: кохання – це кешбек від небес. Добре коли є, але розраховувати на нього не варто. Щасливою мене зробив не бекхемоподібний мільйонер, а звичайний хлопець. Зранку він говорить: “Будь ласка, закручуй кришку від олії”, а зовсім не “Знаєш, я всю ніч думав про нас”. І так, інколи я уявляю, як розминаю об його голову упаковку кам’яної солі.

У 16 я не прогиналася під мінливий світ.

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16 3

Я здавала чисті аркуші замість контрольних робіт, щоб випадково не стати відмінницею. Носила черевики на босу ногу, тому що краща прикраса дівчини – безглузді страждання. Зараз, коли я дивлюся на підлітків, то думаю: “Фух, як добре, що я вже відстрілялася”. Все. Можна ігнорувати ідіотів, а не зустрічатися з ними по два роки, та двісті пачок сигарет. Можна слухати сумні пісні, нікого не маючи на увазі. Можна не хвилюватися, чи виростуть груди. Чи пройдуть прищі. Чи пасуватиме тобі зелене волосся. Не виростуть, не пройдуть, не пасуватиме.

У 16 я часто чула, що дорослі мудрі. 

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16 4

На щастя, це виявилося фейковою інформацією. Мені 35 і я точно знаю лише три речі: 

а) з дешевими сміттєвими пакетами не варто їздити в ліфтах, 

б) засинати з пілінгом Джесснера – шкідливо для обличчя,

в) перед тим, як відправляти повідомлення “Прощавай, наші шляхи назавжди розійшлися” слід перевірити день свого менструального циклу.

У 16 я боялася віку.

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16 5

Коли підстаркувата сорокарічна бабуся вдавала, що їй ок, я сумнівалася. Мені нагадувало це втішні побрехеньки для дітей. Щось на кшталт “Яблука мріють, аби їх з’їли”. З дитинства я рахувала, скільки “нормальних” років у мене залишилося. У 10 я визнавала “нормальними” всі роки до 16, у 16 – обережно відсунула позначку до 25, у 25 дозволила собі ще 5. Тепер у 35 я переконана: нормальним може бути все життя. Десь до 38.

У 16 я ще не знала, з якими випробуваннями здатна впоратися.

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16 6

Дорослій людині досвід підказує: ти переживеш. Чоловіка, який тебе розлюбив – переживеш. І проблеми з грошима – переживеш. І зайві кілограми – переживеш. У тебе вже не було грошей, тебе вже залишали, ти вже гладшала. Але подивись уважно: зараз ти сидиш на кухні у штанах із далматинцями та радісно посміхаєшся. Бідна, товста і одинока.

У 16 я вважала, що я найсамотніша людина і це навіки.

Розум чи відвага: чому 35 років все-таки краще за 16 7

В 35 я знаю: світ – великий хостел, де всі ми разом. І всі ненадовго.

Читай нас в Google News
Підписатися
23-59