Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики”

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики”

Цього літа, коли всім нам так бракує сонця, яскравих вражень та атмосфери безтурботного відпочинку, у центрі Києва створили місце з кубинським колоритом та інстаграмним екстер’єром – Cuba Camp. Найвпізнаванішим фоном цього сезону у світських соцмережах стали його реалістичні портрети на будиночках зони відпочинку. Їх автором є відомий мураліст Саша Корбан. Ми зустрілись з художником вже після відкриття локації та поговорили про те, куди підлітка може привести мрія, чи важливе смислове навантаження у стріт-арті, яка частина маркетингу присутня у роботах Бенксі, що потрібно для того, аби почати малювати та чиї мурали у Києві слід обов’язково побачити.  

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 1

Знаю, що малював ти практично з дитинства. Що стало тим переломним моментом, тим тригером, що перемкнуло хлопця-шахтаря в муралізм?

Вперше я побачив графіті, коли мені було 13 років. Це було у маленькому місті Кіровське, Донецької області, звідки я родом. На початку 2000-х туди тільки-но докотилась хвиля моди на графіті, малював кожен другий мого віку. Я тоді не міг взагалі зрозуміти – що це? Як таке можливо створити просто балончиком фарби? І мене так захопив цей рух, що я почав на папері робити якісь замальовки, а в 14 років вже сам спробував малювати графіті. В цей момент моє життя змінилось і дало поштовх тому, що в мене є зараз. 

Ти, по суті, став тоді митцем, але професію не обрав. 

Ні, я далеко не став митцем, але я закохався у цю справу! Я тоді все ще думав, що буду спортсменом, тому що навчався у спортивній школі і в мене були зовсім інші плани на майбутнє. Але врешті зі спортом не склалось, тому я пішов працювати у шахту, як і більшість хлопців у моєму місті. Проте я продовжував малювати. Так, я не робив це щодня, був навіть період, коли я зробив всього два малюнка за цілий рік. Були якісь труднощі у житті, коли мені було не до малювання. Але згодом я почав приділяти більше уваги цьому заняттю, вже коли став шахтарем. А потім взагалі собі вирішив, що можу не йти на компроміси із сумлінням і пішов з шахти заради того, аби робити щось цікаве. Це був 2011 рік. Я до цього практично ніде не був, нічого не бачив, але в мене був якийсь внутрішній поштовх. 

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 2

Але щось же мусило тебе подумати: “Все, далі я заробляю інакше!”. 

Справа в тому, що я не можу сказати, що я тоді взагалі щось заробляв. Якраз у фінансовому плані це був дуже важкий час. Коли я звільнився, я думав, що зможу якось швидко перелаштуватись у нових обставинах та знайти роботу, яка мене прогодує. А насправді я довго топтався на місці і не розумів, чому в мене нічого не виходить. Був навіть момент, коли я вже хотів повернутись назад у шахту. Тому що в творчості нічого не виходило – я був голодний, худий і безнадійний. 

В тебе тоді вже були якісь зразки, на кого хотілось рівнятись – класики муралів? 

Є графітчики, які перетворились на муралістів. Вони мені подобались тоді, і подобаються й досі. 

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 3

Хто саме? 

Мені подобається німецький дует Herakut, Case із команди Maclaim. Це був 2008 рік, у нас лише нещодавно з’явився інтернет і мали змогу подивитись десь, окрім як в журналах, як роблять інші люди, який у них підхід, техніка. Коли я побачив їхні роботи, я просто не розумів, як можна балончиком намалювати таке реалістичне обличчя. Я навіть у той момент вирішив кинути малювати, тому що мені здавалось, що я ніколи й близько не зможу дійти до такого рівня. У нас же, грубо кажучи, у той час продавались лише жовта, синя та червона фарба, а тут хлопці роблять таке! 

Минулі роки Київ пережив справжній бум муралів. Точилось багато суперечок – добре це для міста чи ні, хороші роботи чи ні. Ти як вважаєш?

Важко сказати. Скільки людей, стільки й думок. Незадоволені є завжди. От стоїш десь під мостом малюєш, й завжди знайдеться хтось, хто скаже: “Що ти тут взагалі робиш, чим страждаєш?” і хтось, хто скаже: “Хлопче, та тобі не тут треба малювати, а показувати роботи в галереї!”. Тому тут все суб’єктивно. Якась робота мені особисто може не подобатись, але вона сподобається вам. 

Але це додає місту особливої атмосфери? 

Я сподіваюсь, так. Коли я працював на Cuba Camp, абсолютно випадково познайомився з товаришем  з Німеччини, який “застряг” у Києві на карантині. Йому потрапила до рук книга про український муралізм, і він показував мені мої ж роботи звідти зі словами: “Ти таке бачив?”. Було кумедно. Але його це так захопило, що він спеціально ходив пішки по Києву і шукав мурали з тієї книги. Більше того, він каже, що наші мурали навіть частково компенсують відсутність великої кількості музеїв, зокрема відсутність музею сучасного мистецтва, і пам’яток для іноземців.  

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 4

Чи обов’язково мурал має нести якесь смислове навантаження, символіку? Чи може бути просто цікавою картинкою, на твою думку?

Все залежить від художника. Є багато добре зроблених робіт, але без глибокого змісту. Я, наприклад, стараюсь закладати все ж якийсь меседж, особливо це стосується не портретних робіт. Та навіть портрети часто супроводжує якась ідея. Хоча не завжди. От взяти хоча б зображення Че Гевари тут, на Cuba Camp. Не можна сказати, що в цій роботі є якийсь глибокий смисл. Але коли мені запропонували співпрацю, я навіть не одразу погодився, в мене було кілька незавершених проектів і я фізично не встигав. Проте коли мені сказали: “Чувак, тут можна намалювати Че Гевару”, я одразу погодився. Колись давно я вирізав старим лезом трафарет Че Гевари, тоді було дуже круто вночі набивати такі на стінах і парканах. І от в мені зіграло щось таке ностальгічне. Тобто ця пропозиція повернула мене в мою юність у Кіровську. 

Ти ж взагалі портретист серед муралістів. Чому твої роботи найчастіше – портрети? Де ти береш типажі? 

Це все якраз іде з того часу, коли мене вразила техніка графіті і це не вкладалось в моїй уяві – зображення портрету на стіні. Мені завжди хотілось спробувати самому, але в мене не виходило. Коли я почав переборювати свій страх та все ж намагатись зобразити портрет, і коли в мене почало хоч трохи виходити, мене наче хвилею затягнуло. Я почав робити ще, ще і ще. І зараз згоден, так чи інакше, більшість моїх робіт пов`язані з якимись людьми. Деякі малюнки – це просто історії з життя. От, наприклад, мене якось запросили у Запоріжжя помалювати на школі дитячої творчості і я не знав, що там зобразити. Тут мені дали підказку мої друзі – я побачив як товариш несе доньку на руках, і подумав: ось же воно! У результаті я так їх і зобразив – тата з дитиною на руках, який забирає її з танцювального гуртка.

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 5

Коли ти малюєш свої роботи, ти задумуєшся, яку емоцію вони викликатимуть? 

Якби мої роботи викликали хоч якісь емоції, це було би чудово! 

Знаю, шахтарі плакали від однієї з твоїх робіт. Передбачав такий результат?

Ні, шахтарі не плачуть! 🙂 То був відгук дружини шахтаря, яка залишила коментар до моєї роботи «Аж до сліз». 

Але ти в курсі, що твоя робота хлопчика з паперовими літачками є частиною іммерсивної вистави uzahvati? Так чи інакше, він викликає спогади з дитинства. 

Правда? Я цього не знав. Насправді цей хлопчик теж реальний, це син моїх друзів і коли мені запропонували зробити цей мурал, я намагався зробити його таким, аби він викликав емоції та спогади з безтурботного дитинства.

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 6

Зараз немає ніяких гуртків, щоб навчатись цьому ремеслу? Тобі би було цікаво працювати з дітьми? 

Я іноді з працюю з дітьми. І дуже люблю цей конект, атмосферу та можливість привідкрити їм “завісу” в світ графіті та муралізму. Для них це справжнє таїнство. Ми багато спілкуємося в процесі малювання на стіні. Важливо не обмежувати дітей, я їх не контролюю, не вказую, як можна, а як не можна. Бо це творчість і самовираження в першу чергу.

Скільки часу проходить від зародження ідеї до фінального мазка? 

Кожен малюнок – це окрема історія. До речі, дивлячись на свої роботи, для мене цінні не зображення, а спогади, з ними пов’язані. Я бачу не сам малюнок, а згадую, де я був, який у мене був настрій, з ким я тоді познайомився, поки малював мурал, з ким проводив час. Це мені гріє душу. 

А щодо термінів – буває по-різному. В мене є ескіз на папері, який чекає на своє втілення вже два роки. От навіть тут, на Cuba Camp, Че Гевару я намалював за день, а жіночий портрет не зміг так швидко закінчити, ще дні три ходив щось домальовувати. 

Тому буває, що на якусь роботу йдуть роки, а буває, що малюнок з`являється за тиждень-два чи місяць. 

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 7

Ескізи чекають тільки свого часу, чи ще й місця? Буває, що для конкретного малюнку не вистачає потрібної локації? 

Так, буває і таке. Але от для малюнка, який чекає вже 2 роки, і локація потрібна вже є. Просто це щось моє внутрішнє, я поки не можу його втілити. Але він обов’язково буде. 

Ти для себе визначаєш різницю між стріт-артом, муралами та графіті? 

Коли я був у колі графітчиків, я малював не графіті, а персонажів. Бо графіті – це все ж якась шрифтова композиція. Але для людей, які цим живуть і роками займаються, це не просто літери. Це дійсно ціла культура. Тому я завжди був десь поряд, але малював трохи інше. Потім перейшов на мурали. Але всюди я просто малюю, тому для мене немає різниці, робити це на великій стіні, на полотні чи на паркані. 🙂

Давно хотіла запитати у професіонала: Бенксі – це про новаторство чи про маркетинг? 

Знову ж таки, для всіх по-різному. От, наприклад, для мене його роботи – трошки не моє. Хоча безумовно він крутий, сильні соціальні ідеї. І як каже багато хто, що йому допомагає ціла команда, у чому я не сумніваюсь. Але маркетинг хороший, так.

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 8

Мурали – дороге заняття? Що потрібно умовному середньостатистичному підлітку, щоб почати?

Тільки бажання. Я починав, коли у мене не було взагалі ніякої фінансової стабільності, але це мені не завадило кинути роботу і займатися тим, що подобається. І я знаю багато людей, які так само почали малювати, попри те, що були у складному фінансовому становищі. От до нас приїздив художник  ROA (він не домалював у Києві свій мурал) і я чув історію, чому він працює лише в монохромі (чорно-білі кольори). Виявляється, колись давно у нього не було грошей на кольорові фарби і чорний та білий колір були найдоступнішими з того, що він міг дістати. Але попри це він просто виходив і творив, та зрештою вийшов на такий рівень, що зараз він – світова зірка. А чорно-білі зображення тварин стали його авторським стилем. 

Хоча, звісно, матеріали потребують витрат. Я свого часу багато витрачав грошей. Коли мої друзі купували машини, я купував балончики. 🙂

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 9

Муралісти ставлять собі якісь кар’єрні сходинки – зображення в центрі міста, перемога на якомусь фестивалі?

Не знаю, як інші, у мене, звісно, є якісь цілі, чого б мені хотілося саме у творчому плані. Але це точно не малюнок у центрі. 🙂 Я центрові райони взагалі не люблю, мені подобається малювати на окраїнах та в передмістях. Навіть коли я їду в інші міста, я завжди прошу, якщо є можливість, малювати не в центрі. 

Якби ти водив екскурсію муралами, які були б топ-3 точки? 

На свої роботи я би точно нікого не повів! Можливо, я би порадив подивитись мурал “Конвалія” Гвідо ван Гелтена на вул. Стрілецькій. У Києві є декілька робіт австралійського мураліста Fintan Magee (наприклад, на початку Троєщини – вул. Маяковського), і, певно, наші українські AEC та Waone з дуету Interesni Kazki – класика, яку слід побачити. 

Мураліст Саша Корбан: “Коли друзі купували машини, я купував балончики” 10

За час роботи Cuba Camp команда закладу отримала велику кількість захоплених відгуків щодо портретів Саші Корбана, які прикрашають локацію. Тому, натхненні роботами художника, Cuba Camp запускають проект “Янг Мураліст” та вже з серпня запрошують охочих відвідати авторські майстер-класи. Більше інформації – в акаунті @cuba_camp. Слідкуйте за оновленнями!

Фото: Ден Бобров

23-59