Хюґе у великому місті: Оля Цибульська про ненависть до шопінгу та любов до яскравих речей

Хюґе у великому місті: Оля Цибульська про ненависть до шопінгу та любов до яскравих речей

Глибокою осінню життя одразу видається не цукром: постійний холод, сіре небо, короткий день та осіння хандра. Але скандинави навчили увесь світ справлятися з цими неприємностями, винайшовши хюґе – філософію щастя та затишку. Ми разом з дизайнерським ательє N.Gorod, що відшиває повсякденний та верхній одяг, запросили відомих українок прогулятись Києвом, закутавшись у затишне пальто, та поговорити про те, в чому вони для себе знаходять хюґе. 

Нашою першою героїнею стала співачка та телеведуча Оля Цибульська. Вона розповіла нам, що дарує їй  комфорт, чому вона не любить купувати одяг, але ходить вночі в книжковий супермаркет, яка страва забезпечує їй сімейний затишок, яких незвичайних традицій дотримається її родина та чому для неї важливо виглядати яскраво та неповторно.  

Хюґе у великому місті: Оля Цибульська про ненависть до шопінгу та любов до яскравих речей 1
Пальто N.Gorod

Для мене хюґе — це випробування. З моїм темпераментом спокій дається дуже складно. Але, буду відвертою, осінь впливає і на мене — в усіх сенсах цього слова. Мені в грудні виповнюється 35 і, здається, що це теж трошки «осінь». Внутрішньо кицька стає більш спокійна. Тобто я прийшла до того, що нарешті знаю, чого я хочу, знаю місце, де мені не болить, знаю, де мені хочеться сховатись… Тому ця осінь для мене дуже особлива, усвідомлена і спрагла до затишку. 

Раніше для того, аби знайти затишок, треба було купувати квитки, їхати в Бориспіль, летіти в іншу країну. А потім я зрозуміла, що від себе не втечеш і поки ти не знайдеш спокій в самій собі, ніякі квитки в Париж тебе не врятують. Тому я нарешті з собою помирилася, подружилася і тепер вмію створювати затишок навколо себе, де б я не була.  

Створити затишок мені допомагають «мої» люди. Я тепер спілкуюсь лише з тим, з ким хочу, а не з тим, з ким потрібно чи з ким доводиться. До часу я завжди ставилася дуже по-особливому — це для мене найдорожча валюта. І тепер я дарую цю валюту тільки тим, хто дарує мені класні емоції. Ні, це не тільки ті люди, які говорять мені компліменти, але й ті, які провокують мене на якісь вчинки, надихають мене на нові звершення, тому напевно мої ритуали для пошуку гармонії — це спілкування з людьми. 

Якщо ж говорити про якісь матеріальні речі – мене заспокоюють домашні м’які іграшки, яких у нас вдома повно. У нас маленький син — Нестору у січні буде 6 років — йому подобається все м’якеньке і тепленьке. Хоча він каже, що найтепліше в житті — це мама. І для мене це наймиліший комплімент! 

Хюґе у великому місті: Оля Цибульська про ненависть до шопінгу та любов до яскравих речей 2
Пальто N.Gorod

Жінка не може відчувати себе сексі восени без двох речей  стильного взуття і затишного пальто. Хоча мій стиліст вже кілька місяців планує зробити позапланову «ревізію» моєї шафи, бо навіть її лякає така кількість 🙂 Маю колекційні пари взуття, наприклад, мої улюблені смарагдові туфлі від Gucci, які я придбала в Парижі 5 років тому. Вони не тільки прекрасні, але й дуже особливі для мене. Пальто теж має бути особливим. Тому завжди шию за індивідуальним замовленням. Кожна киця хоче бути унікальною і неповторною. 

Я ненавиджу шопінг, я не ходжу купувати одяг, за ним ходить мій стиліст. А от в книжкових магазинах я можу зависнути надовго. Раніше біля мене був великий книжковий супермаркет, який працював цілодобово, і я могла вийти туди вночі, сісти й обирати книжку. 

Книжка як чоловік  або заходить з перших сторінок, або ні. Буквально 10-15 хвилин вистачає, аби зрозуміти, чи тобі близька ця мова, ця думка, ця історія. Зараз, наприклад, я читаю «Непобедимое солнце» Пелевіна. Причому я не збиралася її читати, але мені цей роман порадив знайомий сценарист, сказав, що ця книга дуже жіноча — для таких дівчат, як я. І там дійсно історія жінки за тридцять, яка шукає себе. Така література мені зараз заходить.

Книжки для мене створюють комфорт. Причому я олдскульна —читаю лише друковану літературу. Я обираю книжку за внутрішніми відчуттями, я знаю, в який період і що мені хочеться прочитати: коли я сита буденністю, мені хочеться якоїсь фантастики. Коли мені хочеться зрозуміти, що такі помилки робила не тільки я, а й тисячу жінок до мене, я читаю біографії. Коли мені хочеться в житті казки, то я читаю казки. Зараз особливо часто це роблю, оскільки всі улюблені перечитую з сином. 

Хюґе у великому місті: Оля Цибульська про ненависть до шопінгу та любов до яскравих речей 3
Пальто N.Gorod

Кажуть, хюґе  це відсутність напрягів. Але, мені здається, що відсутність напрягів — це смерть. Як тільки все вирівнюється і наступає спокій, мене це лякає. Крім того, я не вірю в життя без напрягів. Навіть коли людина вдома, їсть смачну їжу, поряд її близькі і всі здорові, в голові може роїтись якась думка, яка не даватиме спокою. Якщо ти темпераментна молода людина, ти все одно чимось переймаєшся і це нормально. 

До карантину ми неодноразово літали до Швеції і для мене, наприклад, хюґе  це музей Астрід Ліндгрен. Син навіть на свій день народження попросив поїздку в цей музей. Там справді казково! Коли ти заходиш в будиночок Пеппі, коли сідаєш на велику тарілку, де почуваєш себе маленькою принцесою, коли їси бізе в розмір своєї голови, ти знову стаєш дитиною. 

Взагалі, один з найвлучніших проявів хюґе для мене  це повертатись в дитинство. Тому оцей домашній затишок у мене досі викликають візити до моїх батьків. Доки я не вийшла заміж, спала між мамою і татом. Та й зараз мені нормально заритися між ними на дивані, взяти тата й маму за руку і відчути себе маленькою дитинкою. 

В мене немає спеціального плей-листу від осінньої депресії, але я люблю слухати Джорджа Бенсона, Міхаеля Ківануку — я була на його концерті в Парижі якраз минулої осені. В мене є подруга — оперна співачка Зоряна Кушплер, вона прима Віденської опери. Ми познайомились колись в Києві, я вручала їй премію. Ми тоді дуже здружилися, досі спілкуємось і вона зараз співає «Кармен» у Віденській опері. Я сподіваюсь, коли закінчиться пандемія, я поїду і почую це на власні вуха. 

Хюґе у великому місті: Оля Цибульська про ненависть до шопінгу та любов до яскравих речей 4
Пальто N.Gorod

Я із задоволенням подивилась головний серіал цієї осені  «Емілі в Парижі». Там дійсно немає нічого надскладного, така банальна дівчача казка. Але цього року я якраз зрозуміла, що нам всім не вистачає казки. Раніше восени всі дивились щось депресивне — фільми жахів, драми про розбите кохання, нещасні стосунки. А зараз цього так багато в житті, що в мистецтві хочеться більше казки. 

Оскільки я терпіти не можу шопінг, мій гардероб формує стиліст і дизайнер Іра Джус. Це стосується й робочих луків — для вечірніх виходів чи фотосесій, й повсякденного одягу. Хоча вдома я люблю носити халати. В мене був період, коли я схудла і викинула увесь гардероб. Але залишився один халат, який зі мною багато років — ще з періоду вагітності. До речі, він в мене асоціювався з тим самим хюґе. Я з ним розпрощалася буквально минулого тижня. Я пішла в торговий центр і купила собі ще один великий м’який халат, але нового покоління. А той винесла з хати і зрозуміла, що так як ми змінюємось, емоції, відчуття і речі навколо нас теж потрібно змінювати. 

Я люблю купувати домашні капці, постільну білизну та лампи. Різне світло — нічник на стіл, ліхтарик на книжку для читання — от такі штуки створюють для мене затишок. 

В нашій сімї є класна традиція, коли ми втрьох прикрашаємо ялинку до свят, ми пишемо записки, що ми хочемо зробити за цей рік. Ми скручуємо маленькі папірці, і запихаємо їх в одну з іграшок. І коли ми витягаємо коробку з прикрасами наступного року, ми наштовхуємося на ці записки і читаємо один одному вголос, обговорюючи,  кому що вдалось зробити з задуманого, а кому було лінь. 

Хюґе у великому місті: Оля Цибульська про ненависть до шопінгу та любов до яскравих речей 5
Пальто N.Gorod

Ще в нас є традиція  День вогняного фенікса. Це день, коли ми з чоловіком маємо право викидати речі один одного, якщо вони нам не подобаються. Для мене це і розвага, і прихід нової енергії, і затишок, тому що коли тобі нічого не заважає, ти відчуваєш оте хюґе.

З сімейним затишком в мене асоціюється борщ, яким я можу снідати, обідати і вечеряти. Червоний борщ — це просто те, що я обожнюю. Це страва, яку я намагаюсь спробувати в різних куточках України і всюди він смачний, хоча готують його по-різному: і з різними видами грибів, м’яса, або ж взагалі веганський. Словом, коли вдома пахне борщем, значить, що все добре. 

Мені подобається гуляти Оболонською набережною. Там є парк «Наталка», мені здається, що це найкрасивіший парк в Україні. Я обожнюю  там просто сидіти й пити осінню каву. Крім того, я досі тренуюся і займаюсь спортом на свіжому повітрі. Я не ходжу в зал, мені подобається відкритий простір, відчуття прохолоди і ранкової ліні, яку потрібно подолати: коли треба примусити себе вийти, а на вулиці якось не дуже. Але це великий кайф. 

Slow living  це смакувати момент. Якщо в якийсь момент я щаслива, я навчилась його фіксувати і роздивитись — що вплинуло на це відчуття, хто поруч у цей момент, де я знаходжусь. Це важливо зазначати для себе, тому що наступного разу, коли буде осіння депресія, я зможу скористатись цими інструментами і привести себе в нормальний стан. Я не люблю розмови, як колись було добре, а зараз не так. Добре може бути у будь-якому віці і будь-де, головне вміти помітити та усвідомити цю мить. 

N.Gorod – дизайнерське ательє, засновницею якого є Наталія Город. N.Gorod створює повсякденний та верхній жіночий одяг, що ідеально підкреслює образ клієнток. Індивідуальне пошиття будь-якого виробу ательє враховує кольоротип, зріст, вік, статус, а також особливості характеру. Це одяг, який не просто пасує, а створює індивідуальність, використовуючи у роботі європейський підхід та італійську якість, завдяки тканинам компанії Stella Ricci.

Instagram

Facebook

Фото: Ден Бобров

23-59